Відмінності між версіями «Juridisch-politische Terminologie»
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
[[Категорія:Словники_біб]] | [[Категорія:Словники_біб]] | ||
[[Категорія:Словники другої половини XIX століття]] | [[Категорія:Словники другої половини XIX століття]] | ||
| − | |||
Версія за 12:15, 20 лютого 2016
«Juridisch-politische Terminologie für die slavischen Sprachen Oesterreichs. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe» («Юридично-політична термінологія слов’янських мов. Окреме німецько-руське видання»), 1851.
Djvu-файл з навігацією. Скан словника та посилання на статтю Ігоря Даценко надав LJ користувач o_rest.
Рецензії:
Ігор Даценко. Дві пам’ятки української юридичної лексикографії – словник «Juridisch-politische Terminologie für die slavischen Sprachen Oesterreichs. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe» та «Німецко-руский словар висловів правничих і адміністрацийних» К. Левицького. Лексикографічний бюлетень, 18, 2009.
Словник «Juridisch-politische Terminologie für die slavischen Sprachen Oesterreichs. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe» («Юридично-політична термінологія слов’янських мов. Окреме німецько-руське видання») [далі – Словник JPT] з’явився у Відні 1851 року слідом за чеським. Ідея створення подібного словника виникла 1849 року, коли в Австрії, внаслідок революційних подій, був конституційно закріплений статус державної мови за десятьма мовами народів імперії. Для вироблення і кодифікації термінології державного управління була утворена спеціальна комісія з відомих учених-славістів. Українську частину представляли Яків Головацький, Григорій Шашкевич і Юліян Вислобоцький [8: 88]. Основний принцип, що був покладений в основу діяльності комісії, – «усталити правничу термінологію, співзвучну духові цих мов, відповідно до потреби сучасного законодавства та врядування, почасти взяту з давніших правничих джерел, почасти створену з природних багатств різних говорів, на яку можна було б спиратися спершу при виданні збірника державних законів, а відтак і в загальному щоденному вжитку» [JPT: IV]. Крім того, робота комісії була позначена ідеєю австрославізму, тобто єдності слов'ян Середньої Європи в межах однієї Монархії. Це зумовило, зокрема, вплив чеської й польської мов при укладанні руської версії Словника [8: 76]. Однак руська частина, за словами М. Мозера, «відверто протестувала проти однієї з визначальних ліній у роботі всієї комісії, тобто проти її пуристичного налаштування», допускаючи численні запозичення, зокрема, з латини [3: 691].
Як зазначає К. Левицький у передмові до своєї праці, про яку йтиметься нижче, «злишно було би виказовати, як великі трудности мусіла побороти руска комісия, видаючи тоту у нас першу руску працю на поли правознавства» [Левицький: ІІІ]. Зокрема, Я. Головацький вважав, що в основу правопису української мови має лягти етимологічний принцип. Все ж таки, автори за два роки ззапропонували широкому загалу досить велику працю обсягом близько 300 сторінок. Власне, спектр Словника JPT охоплював значну кількість семантичних груп, а його мова наближалася до народної, багато що було почерпнуто з досвіду попередніх століть [9: 88].
... у Словнику JPT міститься соціально-економічна, військова термінологія, а також абстрактна, медична, релігійна, сільськогосподарська, шкільна групи лексики, назви людей за родом їхньої діяльності, слова на позначення родинних стосунків. Це дає змогу зробити висновок, що автори словника намагалися узагальнити реалії життя Австрійської імперії й Галичини як її частини.
