ТАРНОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ (старший, 14(26).6.1810–4(16).12.1866) — український громадський і культурно-освітній діяч. Походив з козацько-старшинського роду Тарновських. Батько В. Тарновського (молодшого). Навчався у Ніжинському ліцеї, де товаришував з М. Гоголем. Закінчив Московський ун-т. Мав родовий маєток в с. Потоках (тепер село Потік Миронівського р-ну Київської обл.) та в с. Качанівці (тепер Ічнянського р-ну Чернігівської обл.). У гостях у нього бували М. Костомаров, Т. Шевченко, В. Білозерський, П. Куліш. Листувався з Т. Шевченком. Брав участь у підготовці селянської реформи. У 1860 входив до складу редакційної комісії у Петербурзі, що готувала проект реформи. Належачи до ліберально-поміркованої частини поміщиків, виступав за надання кріпакам свободи за викуп. Автор праць з історії розвитку українського права «Юридичний побут Малоросії», «Про ділимість сімейств у Малоросії» (1853). За сприяння Т. видано «Записки про Південну Русь» (1856–57) та «Чорну Раду» П. Куліша.

Г. Швидько (Дніпропетровськ).