Відмінності між версіями «Потій Іпатій»
(Створена сторінка: =Довідник з історії України= <div style="background-color:#BBFFFF"> <p><b>ПОТІЙ ІПАТІЙ</b> (світське ім'я Адам; 1…) |
м (Захист на Іпатій Потій встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))) |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 19:09, 22 жовтня 2009
Довідник з історії України
ПОТІЙ ІПАТІЙ (світське ім'я Адам; 12.8.1541 – 18.7.1613) — визначний український письменник-полеміст кін. 17 — поч. 18 ст., греко-католицький митрополит Київський і Галицький (1599–1613), один з засновників Української Греко-Католицької Церкви. Родом з Рожанки на Підляшші. Походив з української шляхти. Після закінчення Краківського ун-ту П. пербував при дворі кн. Радзивілла Чорного, пізніше служив секретарем (до 1572) польського короля Сигізмунда II Августа. До 1588 — земський суддя у Бересті, згодом берестейський каштелян і сенатор. Був близьким приятелем князя В.-К. Острозького, належав до прихильників створеного за його ініціативою гуртка літераторів і публіцистів. Овдовівши, постригся у ченці. З 1593 — володимиро-берестейський єпископ. Один з організаторів Берестейської унії 1596</a>. У 1596 собор єпископів у Бересті вислав П. і луцького єпископа Кирила Терлецького як своїх уповноважних до Риму, де Папа Климент VIII проголосив об'єднання (унію) католицької і православної церкви, одночасно підтвердивши збереження традиційної православної літургії, обрядів і звичаїв української церкви. Після повернення з Риму — учасник церковного собору у Бересті, який підтвердив унію. По смерті митрополита М. Рaгози — київський митрополит (1599–1613). П. активно намагався утверджувати правове становище уніатської церкви в Речі Посполитій, працював но залученням до греко-католицької церкви духовенства і шляхти, приєднав до унії Перемиську єпархію (1611). П. — визначний письменник-полеміст. Автор публіцистичних творів, спрямованих на захист унії, зокрема «Унія, або виклад... артикулів до об'єднання» (1596), «Календар римський новий»(1596), «Антиризис»(1599; польською мовою, 1600), «Оборона собору Флорентійського» (1603), листів до князя К. Острозького та канцлера Великого князівства Литовського Л. Сапеги та ін.
М. Ерстенюк (Львів).