Відмінності між версіями «Булаховський Леонід»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 09:56, 27 квітня 2010

Українська мова. Енциклопедія

БУЛАХОВСЬКИЙ Леонід Арсенійович [2.IV (14.IV) 1888, Харків — 4.IV 1961, Київ] — укр. мовознавець, академік АН УРСР з 1939, чл.-кор. АН СРСР з 1946, з. д. н. УРСР з 1941. Закін. 1910 Харків. ун-т. Працював викладачем гімназії. Був професором Пермського (1917-21), Харків. (1921-42), Моск. (1943), Київ. (1944-60) ун-тів. У 1946-47 — зав. кафедри укр. мови, у 1947-60 — зав. кафедри слов'ян, філології Київ. ун-ту. У 1944-61 був директором Ін-ту мовознавства АН УРСР. У 1957-61 — голова Укр. к-ту славістів. Автор понад 400 наук. праць з питань заг. мовознавства, славістики, україністики, русистики. Із загальнотеор. проблематики Б. найбільше зробив для дослідження становлення і закономірностей функціонування літ. мов («Виникнення і розвиток літературних мов», 1941-47), для утвердження і розвитку порівн.-істор. методу (численні праці 50-х pp.), вивчення питань семасіології і лексикології («Вступ до мовознавства», ч. 2, 1953; «Нариси з загального мовознавства», 1955). Як славіст Б. відомий насамперед фундам. акцентол. студіями («Акцентологічний коментарій до польської мови», 1950; «Акцентологічний коментарій до чеської мови», 1953, 1956 та ін.), дослідженнями зі слов'ян, лексикології («Слов'янські найменування птахів», 1948), працями про роль грамат. аналогії в слов'ян, відмінюванні і дієвідмінюванні [«Дослідження в галузі граматичної аналогії і споріднених явиш (слов'янські атематичні дієслова)», 1940; «Граматична індукція в слов'янському відмінюванні», 1956, 1957]. З праць Б. як русиста найбільше важать «Курс русского литературного языка» (1935, 5-е вид. — 1952), «Исторический комментарий к русскому литературному языку» (1936, 5-е вид.  — 1958), «Русский литературный язык первой половины XIX в.» (т. 1-2, 1941, 1954), серія статей «Деэтимологизация в русском языке» (1949-53, опубл. у різних збірниках та журналах) та ін. У галузі україністики Б. активно розробляв проблеми порівн.-істор. акцентології («Наголос українських прикметників», 1927; «Порівняльно-історичні уваги до українського наголосу. Книжка: книжки тощо», 1928; «Порівняльно-історичні уваги до українського наголосу. Наголос прикметників на -ний, -на, -не», 1930, та ін.). Досліджував також питання нормат. та історичного наголосу [«Український літературний наголос (характеристика норми)» (1943), «З історичних коментаріїв до українського наголосу» (1946)], синтаксису сучасної мови [«Питання синтаксису простого речення в українській мові» (1958), «Основні синтаксичні поняття в застосуванні до простого речення» (1958), «Підмет і присудок в українській літературній мові» (в. 1-2, 1958) та ін.]. Ґрунтовною є праця Б. з істор. фонетики, морфології і синтаксису «Історичний коментарій до української літературної мови», що друкувалася окр. статтями в 40-х pp. Оглядові праці Б. «Українська мова серед інших слов'янських» (1942) і «Виникнення української мови та її положення серед інших слов'янських» (1948) стали основою, на якій пізніше було створено монографію «Питання походження української мови» (1956), де подавалися відомості про мову старод. Києва та Київщини, про риси укр. мови в пам'ятках різних століть, про час остаточного формування укр. мови та її стосунки з ін. слов'янськими, розкрито початкові етапи виникнення укр. літ. мови. Історії укр. літ. мови присвячено розвідку «Українська літературна мова» (1947) і вст. статтю до «Нарису літературної історії української мови в XVII в.» П. Житецького (1941). Найважливіші праці Б. з україністики (в т. ч. архівні мат-ли, що раніше не були опубл.) вміщено в «Українській мові» (т. 2, 1977), «Вибраних працях» Л. Булаховського в 5 томах. Б. — автор проекту «Українського правопису» (1945), співредактор «Російсько-українського словника» (1948, 5 перевидань). Співавтор підручника «Українська мова» (1927, 1928), посібника «Курс української мови для вчителів» (1927); один з авторів і редактор праць «Загальний курс української мови» (1929, 4 перевидання), «Курс сучасної української літературної мови» (т. 1-2, 1951) та ін.

Т. Б. Лукінова