КАЗИМИР III ВЕЛИКИЙ [Kazimierz III Wielki; 30.4 (за ін.дан.,30.6.) 1310 — 5.11.1370] — король Польщі (1333-70; коронувався 25.4.1333). Син Владислава І Локетка, останній представник дин. П'ястів. Був одружений з дочкою Великого князя Литовського Гедиміна Анною (Альдоною). Проводив політику зміцнення королівської влади і централізації країни. В 1337-46 провів грошову реформу. У 1346-47 видав Вісліцько-Пйонтркувські статути (Статути К. IІІ В.), що стали першими повними записами польського звичаєвого права, і в яких законодавчо закріплювалось існування станової монархії у Польщі. Протягом 40-х рр. 14 ст. К. IІІ В. за підтримкою Польщі і Чехії вів загарбницьку політику проти Галицько-Волинської держави. У 1340 К. IІІ В., попередньо уклавши військовий союз (1339) з угорським королем Людовіком І Великим, розпочав агресію проти Галицько-Волинського князівства, але зазнав поразки. Після смерті у 1349 глави боярського уряду Д. Дедька захопив Галичину, а трохи раніше — Сяноцьку землю. В 1350 К. IІІ В. уклав угоду зі своїм небіжем Людовіком І Великим про перехід після його смерті польських земель, Галичини, Холмської і Белзької земель під владу Угорщини. За К. IІІ В. у 1351-52 тривала війна між Польщею і Литвою за Галицько-Волинську землю, а в 1352-66 Польська держава воювала проти волинського князя Любарта. У 1366 підписав договір з Великим князівством Литовським, за умовами якого до Польщі відійшла Західна Волинь з Холмом і Белзом. Розпочав процес польської і німецької колонізації українських земель. У 1370 за підтримкою К. IІІ В. було відновлено православну Галицьку митрополію і висвячено на митрополита єпископа Антонія (1370-91 або 1392). Вів невдалу війну проти Тевтонського ордену, яка завершилась укладенням Калішського трактату 1343, за умовами якого Польща втрачала Східне Помор'я. В 1343 приєднав до Польщі Куявію. Заснував Краківський ун-т (1364). Після смерті К. III В. владу у його володіннях успадкував Людовік Угорський.

М. Ерстенюк (Львів)