Відмінності між версіями «Огієнко Іван»
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
:*''Іван Огієнко й утвердження гуманіт. науки та освіти в Україні''. Мат-ли доповідей і повідомлень на Всеукр. наук.-практ. конференції. 4-5 березня 1997 р. Житомир. 1997. | :*''Іван Огієнко й утвердження гуманіт. науки та освіти в Україні''. Мат-ли доповідей і повідомлень на Всеукр. наук.-практ. конференції. 4-5 березня 1997 р. Житомир. 1997. | ||
− | В. Б. Задорожний. | + | В. Б. Задорожний. </div> |
+ | |||
+ | ;''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'' | ||
+ | |||
+ | :*[ e-Енциклопедія історії України: <b></b>.] | ||
+ | :*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Огієнко_Іван Вікіпедія: <b>Огієнко Іван Іванович</b>.] | ||
+ | |||
+ | :*[http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ioisn/2008_5/2_01_Zavalniukk.pdf ''Іван Огієнко і сучасна наука та освіта''. Науковий збірник: Серія історична та філологічна. Випуск V. Кам’янець-Подільський університет, 2008. — с. 297 — 321.<b>Завальнюк О.М. ''Іван Огієнко — творець національної освіти в Україні, фундатор і ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету''</b>. PDF] |
Версія за 13:57, 7 березня 2010
Українська мова. Енциклопедія
ОГІЄНКО Іван Іванович [2(14).І 1882, м. Брусилів, тепер смт Коростишівського р-ну Житом. обл. — 29.Ill 1972, м. Вінніпег, Канада] — укр. мовознавець, історик церкви, держ., церк. і культур.-осв. діяч. Закін. 1909 істор.-філол. ф-т Київ. ун-ту. З 1915 — приват-доцент цього ун-ту, з 1917 — професор, з 1918 — екстраординарний професор. Протягом 1918-20 — ординарний професор і ректор Укр. ун-ту в Кам'янці-Подільському. Був міністром освіти (1918) та міністром віросповідань (1919-21) в уряді УНР. Після падіння УНР жив у Польщі, протягом 1926-32 працював професором Варшав. ун-ту; видавав журнали «Рідна мова» (1933-39), «Наша культура» (1935-37). 1940 рукоположении у сан архієпископа Холмського і Підляського УАПЦ під іменем Іларіон, з 1943 — найвищий ієрарх цієї церкви — митрополит (1963 отримав титул блаженнішого). З 1947 жив у Канаді, де продовжив церковну, а також наук. і вид. діяльність як редактор і видавець журналів «Слово істини» (1947-51), «Наша культура» (1951-53), «Віра й культура» (1953-67). У колі наук. інтересів О. — мовознавця були проблеми кирилич. палеографії, історії старослов'ян. та укр. мов, культури укр. мови, проблеми укр. правопису. Осн. праці — «Крехівський Апостол» (1930), «Пам'ятки старослов'янської мови Х-ХІ віків» (1929), «Історія українського друкарства» (1925, 1994), «Костянтин і Мефодій. Їх життя та діяльність» (1926), «Нариси з історії української мови. Система українського правопису» (1927), «Історія української літературної мови» (1950), «Граматичні основи української літературної мови» (1951), «Український літературний наголос» (1952), «Наша літературна мова. Як говорити й писати по-літературному» (1954).
- Літ.
- Заїкін В. Професор Іван Огієнко як церк. та громад. діяч і як учений. Варшава, 1925
- Тези доповідей наук.-теор. конференції «Духовна і наук.-пед. діяльність І. І. Огієнка в контексті укр. нац. відродження». Кам'янець-Подільський, 1992
- Тези доповідей Всеукр. наук. конференції, присвяченої 110-річчю від дня народження Івана Огієнка, 26-27 травня 1992 р., ч. 1-2. Л., 1992
- Іван Огієнко й утвердження гуманіт. науки та освіти в Україні. Мат-ли доповідей і повідомлень на Всеукр. наук.-практ. конференції. 4-5 березня 1997 р. Житомир. 1997.
- Посилання на інші джерела на ту саму тему:
- [ e-Енциклопедія історії України: .]
- Вікіпедія: Огієнко Іван Іванович.