УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ у Берліні — наукова установа, заснована у 1926 за підтримки міністра райхсверу генерала В. Гренера з ініціативи гетьмана П. Скоропадського. Метою інституту було поширення знань та інформації про Україну, відомостей про український народ та проблеми української державності. Головним напрямом досліджень науковців інституту була історія взаємин України з європейськими державами й народами, у т. ч. й українсько-німецькі стосунки як в історичній ретроспективі, так і їх сучасний стан. Інститут допомагав українським студентам у вивченні окремих питань історії й народознавства, а також у їх професійній підготовці. У 1926-31 директором Інституту був відомий український політик і вчений, історик Д. Дорошенко, з 1931 — І. Мірчук. Кураторами інституту від німецького уряду виступав ген. В. Гренер (до 1934), з 1934 — А. Пальме, з 1944 — Герілліс. Фінансову підтримку діяльності інституту надавало німецьке товариство Об'єднання для дослідження української культури й науки. З 1931 через економічну кризу інститут отримував кошти з бюджету міністерства освіти Німеччини і діяв як державна установа. Директором інституту став І. Мірчук. Серед науковців УНІ були З. Кузеля (етнографія й краєзнавство), Б. Крупницький (історія), Р. Димінський (економіка), М. Антонович (історія). Починаючи з 1930-х років інститут намагався поширювати знання про Україну та її соціальне й політичне становище у країнах Центральної і Західної Європи. Організовував різноманітні регулярні курси та лекції з українознавства, національної історії, виставки, виступи в пресі тощо. Такі відомі вчені, як В. Кубійович, І. Мірчук, Б. Крупницький, готували монографії й науково-популярні праці, статті до енциклопедій про Україну. Інститут видавав окремі томи наукових праць та інформаційних матеріалів, брошури, наукові доповіді. При інституті діяла бібліотека, яка мала велику збірку наукової літератури (бл. 35 тис. томів). З 1938 до 1946 виходили «Вісті Українського наукового інституту у Берліні» (редактор З. Кузеля). Інститут видав ряд посібників і підручників з української історії (нім. мовою), української мови, а також словники. Інститут утримував у Берліні гуртожиток для українських студентів й надавав стипендії та ін. допомогу для навчання у вищих навчальних закладах Німеччини. У 1945 інститут припинив існування.

М. Рожик (Львів).