Освіта в УРСР

Міжвоєнна доба

Одним з перших актів сов. влади щодо Ш. була заборона навчання релігії (1919). Большевики прийняли подібну ідею «єдиної трудової школи» восени 1918, яку рік раніше висувала Центр. Рада. В УССР народний комісар О. — Г. Гринько зі своїм помічником Я. Ряппом увів 1920 ін. варіант такої системи, ніж прийнятий у сов. Росії. Він відзначався крайньо техніцистичним напрямком, майже без гуманістичної і класичної програми. Університети були замінені Інститутами Народної Освіти (ІНО). Метою цієї системи було прискорене перетворення УССР з аграрної на пром. країну, а також опіка над майже 1 млн. безпритульних дітей. Позитивне було саме існування О., незалежної від Москви, що вможливлювало мовну українізацію шкіл (офіц. прийняту політику ЦК КП(б)У 1923).

За часів нар. комісара О. — М. Скрипника (1927—33), гол. промотора «українізації», відсоток учнів в укр. школах УССР зріс з 78 до 88,5. Створено також понад 300 укр. шкіл для укр. меншости в ін. республіках СССР. Українізація шкіл була менша в м. (43,8% проти 81,9% по с. 1925—26 рр.), повільніша також у проф. школах (51,9%, тоді ж) і вищих школах (48,9%), ніж у нижчих. Існували також школи з викладовими мовами нац. меншостей.

Хоч 7-класна школа (т. зв. неповна сер.) для всіх була метою, практично 1925 введено тільки 4-класну обов'язкову школу для всіх. Але й так майже 1/3 дітей не кінчала 4 клас у 1920-их pp. Від 1930 заведено обов'язкове 7-класне навчання в м.

Проф. школи від 1921 підлягали Укрголовпрофосові при Нар. Комісаріаті О. У більшості цих шкіл (79% на 1928) треба було платити за навчання, але діти бідних робітників і селян були звільнені від оплат. Вишкіл кваліфікованих робітників ведено в фабрично-заводських семирічках (ФЗС), сильно зросійщених (тільки в 17,6% зайняття велося винятково українською мовою). Вищими техн. школами були технікуми, але в 1928 техн. О. в СРСР була уніфікована, і технікуми в УРСР здеґрадовано до сер. рівня за зразком РРФСР. У проф. школах українці були представлені недостатньо (в 1929—30 рр. — 53,1%, тоді як в УРСР 80% населення було укр.). Тільки в 36,5% технікумів у 1929—30 рр. викладалися всі предмети українською мовою. Для проф. шкіл ця пропорція була краща (59,1%).

Головним завданням ІНО було готування учителів для старших клас семирічки; існували вони в Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровському, Кам'янці-Подільському (на базі дотеперішніх університетів), а також у Миколаєві, Херсоні, Ніжині, Полтаві, Чернігові, Житомирі й Луганському. На поч. 1930-их pp. вони були поділені за дрібнішими спеціальностями, і їх кількість зросла до 42. Тільки 56% студентів були українцями. Від 1921 до 1940 для підготови до високих шкіл існували 2-річні роб. фак. 1929 57% їх студентів належало до ком. партії і комсомолу. На робітфаках мова викладання була переважно (60,4% в 1929—30 рр.) укр.

Манія експериментаторства з частими змінами утруднювала навчальний процес. Укрголовпрофос призначав ректорів вищих шкіл, а ЦК КП(б)У — політ. комісарів. Але коли 90% ректорів стало чл. партії (в 1926—27 рр.), посада комісара стала зайвою.

Спочатку товариство «Просвіта» як позашкільна осв. установа розвивала далі діяльність за большевиків (зріст відділів з 852 у 1918 до 4 322 на 1921), але на поч. 1922 її ліквідовано або перетворено її відділи на сов. культ, установи (сельбуди, хати-читальні тощо). 1921 створено надзвич. комісії ліквідації неписьменности (Лікнеп) і навчання грамоти до 50 pp. вчинено обов'язковим. 1926 було 36,4% неписьменних, 1939 — вже тільки 11,8%.

1930 багато проф. шкіл підпорядковано різним комісаріатам у Москві. 1936 вищі школи підпорядковано Комітетові вищої О. в Москві (за посередництвом подібного комітету в Києві). Таким чином нарком О. УРСР відав з того часу тільки нижчим і сер. Ш., дошкіллям і деякими технікумами. 1933 зі смертю Скрипника була загальмована політика «українізації». Відсоток укр. студентів упав з 62,8 1930 до 54,2 на 1938. Кількість учнів в усіх укр. школах зменшилася в 1932 — 33 через штучний голод. У 1934 — 35 припинено вивчення в сер. школах іст. України і привернено позитивну оцінку давньої політики царату. Таємним указом ЦК КП(б)У 1938 наказано примусове навчання рос. мови в школах усіх щаблів.

Від 1933 розпочато ліквідацію відмінности системи Ш. в УРСР від решти СРСР. Позитивним було відновлення унтів 1933. 1936 заведено загальносоюзну систему: початкова 4-річна школа, неповна сер. (семирічна школа) і повна сер. (десятирічна школа). Початкова школа була обов'язкова на с., неповна сер. — в м. ІНО перетворено 1932—33 pp. на 4-річні пед. інститути. 1940 запроваджено «школи трудових резервів» з примусовим набором учнів за селективною системою і примусовим працевлаштуванням. У кін. 1930-их pp. введено військ. вишкіл у школах.