Відмінності між версіями «Социніани»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: =Довідник з історії України= <div style="background-color:#BBFFFF"> <p><b>СОЦИНІАНИ</b> — представники на…)
 
м (Захист на Социніани встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково)))
(Немає відмінностей)

Версія за 20:16, 10 листопада 2009

Довідник з історії України

СОЦИНІАНИ — представники напряму в протестантській течії (антитринітаризмі), послідовники вчення гуманістів і мислителів італійців Лелія Социна (1525-62) і Фауста Социна (1539-1604). Социніанство виникло в кін. 16 ст. у Швейцарії. Головною рисою доктрини Ф. Социна була її антропоцентристська орієнтація: він переносив головний акцент у християнській релігії зі справ віри на поведінку і етику людини, підкреслював її моральні та інтелектуальні можливості. С. відкидали догмат про Троїчності, обстоювали єдиносутність Бога, вважали Ісуса Христа людиною, наділену божими властивостями. С. не визнавали догмату про першогріх, святих таїнств тощо; виступали на захист віротерпимості, свободи волі, велику увагу приділяли розвиткові освіти. Організація С. нагадувала кальвіністську: пастори, які обиралися синодом, зобов'язані були лише проповідувати слово боже, а внутрішніми справами социніанських громад відали старійшини і диякони, обрані цими громадами. Особливого розповсюдження набуло у Польській державі після прибуття сюди Ф. Социна (1579), який став головним ідеологом лівого крила кальвіністської течії польської реформації (організаційно сформувалося у 1562-65). Представники цього крила іменували себе польськими братами. У 1602 головним центром С. була школа в м. Ракуві (згодом — академія). У школі, викладання в якій базувалося на найновіших досягненнях тогочасної педагогіки й науки, здобули освіту тисячі вихідців із Польщі, України, Литви, Білорусі, ін. країн Центральної та Західної Європи. У кін. 16-17 ст. в українських землях існували значні громади С., при яких функціонували школи (у містах Киселині, Гощі, Берестечку; див. Социніанські школи). Прихильниками С. були заможні українські шляхетські роди (Гойські, Немиричі, Сенюти та ін.). С. сприяли розвиткові раціоналістичних тенденцій в українській релігійно-філософській літературі, збагатили її історичними, правовими і богословськими аргументами. В умовах наступу католицької контрреформації варшавський сейм у 1658 (це рішення підтвердив сейм 1662) заборонив діяльність С. у Речі Посполитій, їхні молитовні доми, школи, друкарні конфісковувалися. Значна частина С., яка відмовилась перейти на католицизм, виїхала за межі Речі Посполитої і оселилась у Прусському князівстві, Трансільванії, Голландії та ін. країнах. В Амстердамі було видано дев'ятитомну «Бібліотеку польських братів» — своєрідну енциклопедію социніанства. Социніанство відіграло значну роль у розвитку європейського раціоналізму і вільнодумства, створювало передумови для Просвітительства 18 ст.

М. Крикун (Львів).

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Социніани.