Павловський О. «Словарь малороссійскаго нарѣчія» (А-Б)
Павловський О. «Словарь малороссійскаго нарѣчія» [А-Б]
Публ. Бучко Д. Г. «Словарь малороссійскаго нарѣчія» О. Павловського (з передмовою Д.Бучка) // З історії української мови. До 150-річчя "Граматики"О. Павловського. К. Наукова думка, 1972, 115 с., Словник: с.95-115.
Рецензії:
Галас. Б. Ф.С. Шимкевич як лексикограф і українське словникарство кінець XVIII-початок ХХ ст., У., 1995
У 1826 р. на пропозицію П.Кеппена Олексій Павловський (1773—?) уклав «опытъ словаря малороссійскаго нарѣчія» (на А—Б), в якому нараховується до 300 статей, часто з ілюстративним матеріалом і докладними поясненнями. Уперше цю працю опублікував Д.Бучко в 1972 р. Високо оцінюючи її філологічний рівень, Д.Бучко писав: «Хочеться вірити, що О.Павловський уклав увесь словник»[1]. Та, мабуть, для такого оптимізму підстав дуже мало. Що О.Павловський не мав ілюзій, яким шляхом повинні пройти українські мовознавчі праці в тодішніх репресивних умовах, видно з того, як він сам оцінив свої муки з публікацією української граматики, не бажаючи більше братися за щось серйозне. Крім того, не дає великого оптимізму й пояснювальна записка П.Кеппена, додана до рукопису О.Павловського, у якій говориться: «Ця спроба Малоросійського Словника укладена на моє прохання паном надвірним радником Олексієм Павловичем Павловським у травні або червні 1826 року. Автор для міркувань скористався позиченими в мене Словарем И.Россійской Академій та Ріечникомъ Српскимъ Вука Стефановича Караджича. Після одержання від пана Павловського цієї спроби я її представив Його Превосходительству А.С.Шишкову, сподіваючись, що, можливо, Російська Академія заохотить автора до продовження цієї корисної праці. Пан Міністр сказав мені, між іншим, що вже один невеликий Словник малоросійської мови був куплений Академією, яка видання його доручила М.І.Гнєдичу, панові Капністу і Князеві Цертелєву. Рукописний Словник цей було поділено на три частини, із яких одна вже загублена. За моєю порадою, пан Павловський сам прийшов до А.С.Шишкова і — отримав від нього назад свою спробу. Цим, на перший випадок, справа закінчилась. Щоб праця, однак, не пропала, я просив пана Павловського дозволити мені залишити у себе цей рукопис, передавши йому з ним точну копію, на що він і згодився, обіцяючи мені (8 жовтня 1826 р.) згодом продовжити розпочате ним укладання словника, користь якого очевидна для кожного освіченого філолога, який займається слов'янськими мовами»[2].
Бучко Д. Г. «Словарь малороссійскаго нарѣчія» О. Павловського / З історії української мови: До 150-річчя «Грамматики» О. Павловського. — К., 1972.
О. П. Павловський увійшов в історію українського і слов’янського мовознавства передусім як автор першої граматики української загальнонародної мови («Грамматика малороссийского наречия») і «Краткого малороссийского словаря», що був надрукований як додаток до цієї граматики (1818 р.). Відповіді, О. Павловського рецензентові його граматики і словника М. Цертелєву, надрукована 1822 р.[1], здається, була його остання друкована праця. О. Павловському, який вирішив присвятити себе вивченню мови українського народу, були створені такі умови, що у названій вище відповіді М. Цертелєву він з сумом признається, що «лишается охоты к изданию впредь чего-либо важнейшего»[2] (підкреслення наше. — Д. Б.). Недоброзичливе ставлення з боку представників офіційної науки не зламало, одначе, в автора прагнення і далі працювати на ниві українського мовознавства. Доказом цього є рукописний словник О. П. Павловського «Словарь малороссійскаго нарѣчія» (букви А-Б) і «Предъизвѣщеніе», що становить собою короткий виклад принципів, якими керувався автор при укладанні словника, і приписка П. І. Кеппена, що зберігаються в Відділі рукописів Ленінградської бібліотеки АН СРСР (ф. 30, оп. I, спр.77). З зазначеними матеріалами ми ознайомились у 1961 р., а коротку характеристику цього словника подали 1962 р.[3]. На існування цього словника ще в 1905 р. вказував І. С. Свєнціцький (див. його «Обзор сношений Карпатской Руси с Россией в I-ую половину XIX в.» (Известия ОРЯС, 1905, т. XI, кн. 3, стор.307), але для широких наукових кіл цей словник залишився невідомим до цього часу. З приписки П. Кеппена довідуємося, що на його пропозицію в травні-червні 1826 р. О. Павловський уклав «опытъ Малороссийского Словаря», але не відомо, чи укладено словник на усі букви алфавіту, чи лише на букви А і Б. Хочеться вірити, що О. Павловський уклав увесь словник.
«Словарь малороссійскаго нарѣчія» О. Павловського є по суті першою лексикографічною працею нової української літературної мови, де вперше широко використовуються ілюстраціії, значний відсоток яких складають стійкі словосполучення, прислів’я та приказки, напр.: Абы на мене місяць світывъ, а звізды я коломъ побью. Якъ аукнецьця, такъ и одклыкнецьця. Вінъ все тількы баляси точить.
Пропонований увазі читачів рукописний словник О. П. Павловського цінний як лексикографічна пам’ятка і як значне зібрання матеріалів української літературної та. народно-розмовної мови початку XIX ст. Він може послужити матеріалом для різного роду мовознавчих студій в галузі лексики, фонетики та морфології.
