Милорадовичі

МИЛОРАДОВИЧІ — український старшинсько-шляхетський рід. За походженням — вихідці з Сербії. Під час московсько-турецької війни 1711–13 брати Михайло, Гаврило і Олександр М. вступили на службу в російську армію, за що отримали великі маєтки в Україні. Найвідоміші представники роду: Михайло Ілліч М. [р. н. невід. – п. 14(25).9.1726] — полковник гадяцький (1715–26). В 1723 підписав Коломацькі петиції 1723 до російського уряду. Гаврило Ілліч М. (р.н. невід, – п. 1730) — гадяцький полковник (1727–29). Був усунений від полковництва гетьманом Д. Апостолом за численні зловживання. Петро Степанович М. [бл. 1723 – 7(18)1.1799] — останній чернігівський полковник (1762–81 або 1783), Андрій Степанович М. (1726 – 13.6.1796) — український і російський військовий та державний діяч. Навчався в Київській Академії. Був бунчуковим товаришем згодом генерал-поручником російської армії. Учасник Семилітньої війни 1756–63, російсько-турецької війни 1768–74. З 1779 — малоросійський губернатор. В 1779–81 керував складанням опису Лівобережної України, Михайло Андрійович М. [1(12)10.1771 – 15(27).12.1825] — російський військовий діяч, генерал, граф (з 1813). Н. у Петербурзі. Навчався в університетах Кенігсберга, Геттінгена, Страсбурга. Учасник швейцарського походу російської армії (1799), війни проти Франції (1805), Туреччини (1806–12). В 1809–12 — київський губернатор. У Бородінській битві 1812 командував правим крилом 1-ої армії. В 1813–14 брав участь у закордонних походах російських військ. З 1818 — петербурзький генерал-губернатор. У грудні 1825 під час повстання декабристів був смертельно поранений П. Каховським на Сенатській площі. Григорій Олександрович М. (6.10.1839 – 26.8.1905) — український історик, генерал-лейтенант, граф. Н. на Чернігівщині. Закінчив Пажеський корпус. Учасник російсько-турецької війни 1877–78. Був організатором і першим головою Чернігівської губернської вченої архівної комісії. Автор праць з історії Лівобережної України, археології, генеалогії.

М. Ерстенюк (Львів).