Холодний Г. До історії організації термінологічної справи на Україні

Гр. ХОЛОДНИЙ.

До історії організації термінологічної справи на Україні

Перші спроби поставити широко проблему української наукової термінології починаються з 60-х років минулого століття. Р. 1861 в "Основі" з'явилася невеличка "Замѣтка о русинской терминологіи" М. Левченка. Виходячи з думки, що після скасування крепацтва "у Русинов, равно как и у Великороссов стремление к образованию стало искренним и явным", автор замітки говорить про "святой долг помочь своим землякам в этом благородном стремлении" і вказує на потребу звернути особливу увагу на українську наукову термінологію. Термінологія західніх народів у більшій своїй частині склалася, на думку Левченка, в середні віки і розрахована на те, щоб мову наукову не могли розуміти звичайні люди. "Теперь наука делается общим достоянием, поэтому и терминология должна быть общепонятною... Русинским писателям предстоит дело совершенно новое. Термины научные следует составлять в духе народного языка так, чтобы впоследствии они могли быть приняты самим народом". Наприкінці автор подає невеличкого, на 1½ сторінки, словничка, де, виходячи з цього принципу, він робить спробу дати переклади кількох десятків інтернаціональних термінів. Низку термінів ми знаходимо і в розправі П. Ефименка "По поводу замѣтки г. Левченка" (Основа, 1862. VIII). Оцими невеличкими спробами і вичерпується, принаймні на довгий час, те. що в термінологічній справі зроблено тоді в нас.

У Галичині між 64 і 79 pp. виходять шістьма випусками: "Пoчатки до уложення номенклятури і термінольоіії природописної народньої" Івана Верхратського. Оцим його працям, разом із довгою низкою його пізніших термінологічних розвідок, кінчаючи 1909 роком, належить зовсім виняткове значення, і ім'я Верхратського залишиться назавжди ім'ям основоположника української термінологічної справи. Якщо в Левченка ми помічаємо нахил в утворенні термінології йти тим шляхом, що його обрали, наприклад, чехи, старанно звільняючи мову від чужих слів, а в пізнішій роботі, навпаки, виявлялася здебільшого противна тенденція триматися термінології інтернаціональної, то Верхратський має незалежне місце. Його праці особливо цінні тим, що вони підводять нас до самого джерела живої народньої творчости. Спричинившися до збагачення лексичного матеріялу взагалі, праці Верхратського намітили основну дорогу, що нею треба було йти надалі. 10

3 90-x років термінологічної роботи систематично береться Львівське Наукове Товариство.

У грудні 1893 року Філологічна Секція Львівського Наукового Товариства склала відозву "до земляків" (надруковано в "Зорі" 1894. ч. 2). Прохаючи подавати Науковому Товариству відомості про "замітні признаки говорів місцевих", Секція закликала до збирання народньої термінології: "Многоважною... річчю є, щоб любителі нашої мови занялися ревно збиранням термінів, уживаних в реміслах, домашнім промислі, господарці, торгівлі, народній медицині, відтак назов географічних, імен власних"... Відозва говорить. що недостачу термінів "відчувають часто в прикрий спосіб наші письменники чи то белетристи, чи вчені і густо-часто суть приневолені позичати їх в иншнх слов'янських язиків, або творити їх нераз, ніде правди діти, дуже невдало і проти духа нашої мови". Закликаючи збирати терміни, відозва підкреслює також особливу важливість збирання відповідної фразеології: "Спис слів, уживаних в реміслах, господарці, хоч має велику вагу, набрав би неоціненої вартости, наколи б збогатити його зворотами, прив'язаними часто виключно до згаданих термінів".

У 90-х роках Львівське Наукове Товариство заходжується коло збирання й укладання в систему матеріялів до української медичної термінології. У низці випусків "Записок Математично-Природописно-Лікарської Секції" Львівське Наукове Товариство друкує матеріяли до української термінології та номенклатури д-ра Володимира Левицького; у багатьох підручниках для початкових, середніх і високих шкіл, у наукових статтях самих "Записок" ми бачимо спроби застосувати нову термінологію в живій практиці.

Сподіваючись мати згодом на сторінках "Вісника" окрему розвідку до історії термінологічної справи в Галичині від безпосередніх робітників Львівського Наукового Товариства, ми обмежуємося тут поданими коротенькими відомостями.

Що-до Великої України, то в відмінних обставинах політичного й національного життя і термінологічна справа повинна була розвиватися в відмінних формах.

Коли обминути окремі спроби збирання термінологічних матеріялів ще наприкінці 90-х років і на початку 900-х (напр.: В. Яблоновського — "Матеріяли до Сільсько-Господарської термінології" і В. Василенка — "Опытъ толковаго словаря народной технический терминологіи по Полтавской губ."), то перші ознаки організованої роботи ми бачимо в нас тільки після політичної відлиги 1905 року, коли наше слово дістало хоч і мізерні, але якісь нові можливості. Видання наукових і науково-популярних книжок, організація популярних лекцій уперто висували наперед проблему термінологічну.

Над медичною термінологією працює Медична Секція Київського Наукового Товариства. Природничо-Технічна Секція Товариства вміщає в кожному томі своїх "Записок" термінологічні показники до наукових розвідок, що там друкувалися. Термінологічну роботу вело, за нашими відомостями, і Петербурзьке " Благотворительное Общество издания дешевых и полезных книг" і Київська " Просвіта", де при Шкільно-Лекційній Секції існувала спеціальна Термінологічна Комісія. Що-правда, реальні наслідки роботи Благодійного Т-ва і Просвіти ми маємо тільки в формі загальних 11 видань обох організацій. Широкого розвитку справа тут не дістала, а робота в Київській Просвіті припинилася з її закриттям 1910 року.

Одмінне місце належить заходам студентських організацій: Термінологічним Комісіям " Гуртка Натуралістів" при Київськім Політехнікумі, " Агрономічного гуртка" при Московському Сільсько-Господарському Інституті й Термінологічній Комісії при Товаристві імени Квітки-Основ'яненка в Харкові.

Комісія "Гуртка Натуралістів" починає свою працю в 1910 році. "Майбутні агрономи, техніки й інженери — говорить відозва цієї Комісії — прийшли до думки, що, не знаючи термінології, неможна ні науку вперед посувати, ні передати її здобутки народові". Починаючи свою роботу з збирання матеріялів до природничих наук, і переважно сільсько-господарських, Комісія думала про поширення діяльности. Вона була певна того, що за Київськими політехніками стануть до роботи і студенти инших високих шкіл, і справа з українською термінологією захопить поволі всі галузі науки. Зазначалося, що і Львівське студентство розпочало таку саму роботу.

Відозва Гуртка, широко розповсюджена, очевидно, мала якісь наслідки. Особливе зацікавлення справою вона викликала серед студентства инших міст, що, де-далі, то частіше звертається з запитанням до Київської Комісії.

Р. 1911 Гурток випускає метеликом повідомлення за свою конкретну діяльність, щоб допомогти иншим організаціям обминути повторення тієї самої роботи. Це був разом із тим і гарячий заклик до громадянства, який можна відзначити, як помітну подію в історії термінологічної справи, що тоді вже вимагала організованого розв'язання. "Хто б не звернувся до справи народньої освіти" — читаємо ми, — "як тільки він залишить теоретичні міркування про право на власну школу... про те, якої саме школи нам треба, як тільки він перейде до реалізації тої школи в житті... він ніяк но може уникнути тієї прозаїчної термінології". І далі: "Ця потреба буде сама нагадувати за себе, вона буде шукати старих і прокладати нові стежечки під наукових скарбів загально-людського знання до темного й убогого українського народу крізь ті штучні прірви, що їх намножили всякі перешкоди й заборони, поки не збудує над ними постійного мосту одностайної української термінології та номенклатури, опертої на незламних підвалинах народньої основи".

Трохи пізніше починає роботу Агрономічний Гурток Московського Сільсько-Господарського Інституту (Петровсько-Розумовської Академії). У своїй відозві Гурток теж говорить не тільки за потреби нашої сільсько-господарської літератури, але й за широкі вимоги освіти взагалі в нашого народу, і звертається до українських хліборобів, учителів, сільських інтелігентів, до всіх, кому не байдужа справа української культури, з закликом збирати народні слова та вислови. Гурток мав широкий план роботи. Він намічав, перш за все, використати те, що є вже в українській літературі, а потім перейти до збирання найпотрібніших назов, "живущих в языке украинского крестьянства". "Весь собранный материал должен быть перенесен на специальные карточки, разработан и выпущен в свет в виде словаря по отдельным отраслям сельського хозяйства и естествознания". 12

Аналогічну роботу над виписуванням з літератури й збиранням народніх матеріялів (переважно ботанічної номенклатури, за проводом О. Янати) з 1912 року веде студентство в Харківськім Товаристві імени Квітки-Основ'яненка, а саме в Природничій Секції його Літературно-Наукового Відділу.

Ці термінологічні організації мали по-над сотню співробітників, переважно з самого студентства, що вакаціями поверталося на села і було само живим із ними звязком.

Ми повинні бачити, що всі окремі заходи коло справи, всі термінологічні організації виросли наслідком зростання реальних потреб українського життя, що, де-далі, голосніше за себе промовляли, безнастанно вимагаючи свого задоволення. У роботі студентських організацій ніби виявлялося передчуття великих подій, що повинні були і термінологічне питання поставити на всю широчінь. Не дивно, що з самісінького початку ми помічаємо бажання координувати роботу. Ще в 1911 році про це дбають Київська й Московська Комісії. Природньо й те, що 1913 року (після нелегальної наради представників від термінологічних гуртків у Київі) Київське Наукове Товариство вирішило взяти на себе роль організаційного осередку всієї справи. Студентські гуртки вели й далі свою роботу, але всі свої матеріяли — кільки тисяч карток із записами сільсько-господарської, природничої і технічної термінології та номенклатури — вони передали Науковому Товариству. Значення цього злиття вірно оцінено в повідомленні київського й московського гуртків: "Збирання української наукової термінології вступає в нову фазу, яка наближує його до мети нашої — дати Україні словника наукової і технічної термінології."

Але на цьому організаційному моменті справа й обривається на довгий час. Відомі події 1914-15 років паралізували все українське життя. Усяка робота й над термінологією сама собою припинилася.

Під час війни зсунулося з мертвої точки старе питання за національну українську школу, і це спричинилося до того, що питання термінологічне починає випливати на сторінках наших часописів. Неможна не згадати тут симптоматичної статті О. Янати в московському " Промені" з 7 січня 1917 р. (7 — 8 число): "Негайна справа в розвиткові української науки і школи". Автор висловлює думку, що "може недалекий уже той час, коли (питання про українську школу) стане на весь свій зріст перед українським громадянством... Цей великий іспит нашої культурної сили не повинен бути несподіваним. Його наше громадянство повинно передбачати, до нього мусить готуватися". Говорячи про неминучу еволюцію української школи, автор спиняється, головне, на потребі негайного вироблення наукової мови реальних наук, найбільше в нас занедбаних. Завдання малювалися так: "вибрати з гущі народньої мови всі ті назви, вирази, терміни, які мають відношення до тої чи иншої галузи знання", далі — зібрати літературні матеріяли. Усі матеріяли звести, систематизувати й видрукувати. "Тільки уявивши собі в повній мірі, яка вже єсть у нашого народу наукова мова, науковий діяч зможе доповнювати її власними штучними термінами та назвами."

Відповіддю на цю статтю О. Янати була стаття М. Грушевського в тому ж таки "Промені" (3 — 4 число, березіль 1917). Згоджуючись, що справи неможна відкладати, "спихаючи її на инші, вільні, мовляв, кращі часи", М. Грушевський був тієї думки, що принципу 13 крайнього етнографізму, може едино-правдивого в середині 19 століття, ми тепер повинні зректися і чергове завдання бачити "в використанні зібраного вже, приготованого, виробленого до творчої роботи над шкільною і популярною літературою".

Цікаво, що це писано буквально напередодні революції, а видруковано статтю тоді, коли українська школа вже стояла перед нами, як реальний факт з її невідкладними термінологічними потребами.

Можна двічі підкреслити, що потреби були невідкладні, і ясно, що за нових обставин, справді, не доводилося думати про те, щоб термінологічну справу вести, наміченими раніш, далекими шляхами. Треба було негайно використати те, що є, що зроблено було в нас і в Галичині, і дати школі.

До цієї роботи стає тоді в Київі " Товариство Шкільної Освіти" у згоді з Науковим Товариством, де зосереджені були матеріяли, вибрані з галицьких підручників. У травні 17 року Товариство Шкільної Освіти могло вже організувати курси для вчителів. Вони мали на меті переважно термінологічне інструктування українського вчительства. Наслідком дальшої роботи були відомі невеличкі in 16° брошурки, проекти термінології з географії, граматики, аритметики, геометрії та алгебри, що всі вийшли в світ того ж таки 17-го року. Для російської преси ці неповні, недосконалі збірнички були здебільшого об'єктами недоброзичливої критики, для української школи, в її перших кроках, — абсолютно потрібними і сливе єдиними порадниками.

Коли ми говоримо за роботу Т-ва Шкільної Освіти в першу чергу, то це тому, що його голос був голосом найбільшого тоді авторитету, але треба сказати, що роботою Т-ва далеко не вичерпувалася вся термінологічна праця того часу, надто бо широкі були потреби і надто мало можливостей, щоб організовано їх задовольнити. Мабуть не було таких освітніх установ, що могли зовсім обминути термінологічне питання. У цій справі відбилося те нервове кипіння, що охопило тоді все українське життя до найдальших його глибин. Термінологічні гуртки та комісії виникали десятками. З осередків організованої праці такого характеру можна назвати, перш за все, Полтаву, де одразу після лютневої революції почала працювати за проводом В. Ніколаева Термінологічна Комісія при Музеї ім. Скаржинської, особливо інтенсивно при його Природничому Відділі. Тут брало участь чимало співробітників самого Музею, Дослідної Станції, Метеорологічного Бюра. Робота звязана була переважно з видавничою діяльністю Губерського Земства й Музею. Помітна була також робота при Бюрі Педагогічнім Полтавського Губерського Земства, де працювали Предметові Комісії для складання шкільних програм і підручників, хоч ця робота й не була такою систематичною, як робота при Музеї.

Дещо з Полтавських матеріялів видруковано в формі словників. Вийшли в світ "Назви звірів, птиць, комах та инших животин" В. Ніколаева (Музей). Метеорологічна, термінологія М. Самбікіна (Музей), "Російсько-український діловодний словник" Л. Падалки (Педагогічне Бюро), "Московсько-Український Словник судівництва та діловодства" (Полтавське Українське Правниче Товариство).

У Кобеляках кількома виданнями виходить "Словничок термінів з природознавства й географії" К. Дубняка, в Могилеві на Поділлі — "Медицинський Словничок" П.Адаменка, в Гадячі "Словник термінів 14 фізики і химії" М.Вікула, у Вінниці — "Термінологія Аритметична" Ю. Щириці, у Кам'янці-Подільському "Московсько-Українська Термінологія Елементарної Математики" М. Хведорова, у Київі — "Московсько-український Правничий Словничок" В. Леонтовича та О. Єфімова і "Українська Службова Термінологія". В.М.Р.-Б. Педагогічний гурток слухачів Вінницького Учительського Інституту друкує "Фізичну Термінологію"...

Здебільшого це були невдалі спроби, а часом і зовсім неграмотні писання. Але для нас цей термінологічний дощ цікавий тепер, як виразний показник безперечної і широкої життьової потреби.

Заходи офіційні в термінологічній справі були на початку невеличкі й розпорошені. В-осени 17 року Генеральний Секрстаріят Освіти дає спеціяльне доручення філологові Олені Курило, тодішньому працівникові Термінологічної Комісії Київського Наукового Товариства, впорядкувати матеріяли до шкільної термінології взагалі. О. Курило почала роботу, насамперед, над фізичною та медичною термінологією. Медичну термінологію переглянула Термінологічна Комісія Всеукраїнської Спілки Лікарів, і вона вийшла виданням "Українських Медичних Вістей" р. 1918 під назвою "Російсько-український Словничок Медичної Термінології" (Зі стор. in 32°). Після колективного опрацьовання вийшли поважніші розміром словники фізичної і хемічної термінології, але про це мова йтиме далі.

Гостру потребу в українській правничій термінології відчувало з перших кроків своєї діяльности 1917 року Міністерство Судових справ. Велику підготовчу роботу перевела з доручення міністра М. Ткаченка знов таки О. Курило. Зібраний матеріял переглядала спеціяльна комісія за головуванням Е. Тимченка. На роботі, на жаль, надто відбивалися зміни в міністерстві. Міністер Романов, наприклад, ставився до роботи дуже неприхильне, а Рейнбот просто скасував комісію, як непотрібну, коли половину словника було зовсім виготовлено до друку. Роботу цю вже в 1920 році кінчала комісія при правничім факультеті Кам'янецького Державного Українського Університету. У травні того року словника розпочато друком, але друкування довелося припинити на першім аркуші. Рукопис цього словника, куди ввійшло по-над 10.000 термінів, переховується тепер у Комісії Історичного Словника при Українській Академії Наук і править за матеріял у роботі Інституту Української Наукової Мови. Цей матеріял використано мало не ввесь і для академічного "Словника Правничої Мови" (1926).

Можна відзначити організацію в 18 році Технічно-Термінологічної Комісії при Департаменті Проф. Освіти Міністерства Народньої Освіти в 18 році, заходи Міністерства Шляхів, Головної Санітарної Управи Міністерства Справ Внутрішніх (пізніше Міністерства Здоровля) і Міністерств Юстиції та Військового. Перша Комісія видала за редакцією Т. Секунди три невеличкі випуски Технічної Термінології ("Статика", "Залізобетон" і "Гірництво"). Що-до Міністерства Шляхів, то воно мало офіційну комісію на правах Департамента з весни 1918 року. Ця комісія почала видавати "Термінологічний Збірник Міністерства Шляхів". Вийшло в-осени перше число з трьома додатками. Як позитивну рису можна відзначити спроби діставати потрібні матеріяли з місць. Санітарна Управа організувала, в погодженні з Медичною Секцією Наукового Т-ва та Всеукраїнською Спілкою 15 Лікарів, Комісію для збирання народнього термінологічного матеріялу та переглядання матеріял у готового (переважно це були збірки д-ра Галіна). Міністерство Військове обмежилося виданням за редакцією Головної Шкільної Управи "Московсько-Українського Словника для військових" В. Євтимовича. Ця праця, що-правда, виразного термінологічного характеру не має.

З громадських закладів можна згадати тут Українське Товариство Ветеринарних Лікарів. Його Ветеринарна підкомісія в 18 році інтенсивно працювала над ветеринарною та зоотехнічною термінологією.

З усього було видно, що справа набирав чим-раз більшої ваги, і де-далі голоснішою став потреба справити її в якесь певне річище. За гетьманської Держави ми вже стояли перед сумним фактом російсько-українського "язичія" і в урядових установах, і в школі, і в книжці. Його ревно сіяли ті самі Міністерства через своїх урядовців "фахівців" і всіляких "позаяктрегерів", погрожуючи розкладом і дискредитацією перед народом усієї культурно-національної справи. Гетьманська українізація спричинилася до того, що термінологію робив на власну руч кожний, хто хотів. І коли загальна мова рясніла зразками отого жахливого жаргону, то мова наукова зазнала особливо гострого калічення. У термінології і науковій фразеології всі болячки проступали особливо прикро. Мова науково-популярних книжок, навіть великих видавництв, ставала часто й густо макаронічною, а в умілих руках русифікаторів — найкращим rednctio ad absurdum усієї української справи.

І може найгірше стояла справа з українською школою, особливо що-до природничої термінології. Потреба в ній була, очевидно, найбільша. Це видно хоч би з того. що величезна більшість словничків стосувалася саме до природничої галузи. "Що школа, то инша термінологія" — писав у 18 році педагог Корнієнко — "і я боюся, що учні двох українських гімназій не зрозуміють один одного, коли почнуть розмовляти на тему з природознавства".)

Для кожного, кому справа боліла, було ясно, що термінологічне питання виростає до розмірів державної проблеми. Завдання, очевидно, ширшали. Треба було переглянути й усталити перш за все, природничу термінологічну систему, бо того вимагало живе життя.

У травні 18 року з ініціятиви П. Холодного після доповіди О. Янати знято питання про організацію Термінологічної Комісії при Природничій Секції Київського Наукового Т-ва. До складу її мали входити і члени Природничої Секції, і самого Наукового Т-ва, і заступники державних та громадських інституцій. До Комісії повинні були перейти від инших установ і всі кредити, призначувані на термінологічну роботу.

Велике значення в дальшому розвитку справи мала Нарада І-го з'їзду природників України в серпні 1918 року. Після доповідей С. Корнієнка та О. Янати Нарада ухвалила програму найближчої роботи. Підкреслюючи важливість як-найшвидше усталити природничу термінологію та номенклатуру, вітаючи заходи окремих осіб, товариств, інституцій. Нарада виразно зазначала потребу об'єднати всю роботу, всі матеріяли в Науковім Т-ві, казала про потребу 16 спеціяльного органа, присвяченого термінологічним питанням і, нарешті, зверталася до зацікавлених Міністерств із проханням матеріяльно підтримати роботу.

Справа зсунулася з мертвої точки, і з серпня 18 року починається повільне "збирання" термінологічної роботи.

За історичну можна вважати дату 11 серпня 1918 року, коли при Природничій Секції Київського Наукового Т-ва засновано, кінець-кінцем, офіційну Термінологічну Комісію. Вона стає тією центральною організацією, що повинна була об'єднати працю над термінологією природничих наук усіх отих розпорошених гуртків, комісій і окремих осіб.

Завдяки попередній роботі, що перед тим фактично провадилася в Науковім Товаристві, нова Комісія могла незабаром виявити наслідки своєї діяльности. На той час уже закінчено роботу над словниками фізичним та ентомологічної номенклатури ( Ір. Щоголева), чимало зроблено для словника хемічного, ботанічного та зоологічної номенклатури. Перші два словники, разом із статтями загального змісту в питаннях термінологічної роботи та деякими інструкціями, мали ввійти до І тому "Матеріялів до української природничої термінології". І-ий том здано до друку, але, на превеликий жаль, йому так і не судилося вийти в світ. У звязку з безнастанними політичними змінами, із швидким загальним економічним занепадом для Комісії починався час тяжкої скрути, що на кілька років затримала всю роботу, звівши її до найменших розмірів. З І-го тому ми маємо тепер тільки відбитки, а саме: два згадані словники (фізичної термінології та ентомологічної номенклатури) та "Інструкцію до збирання народнього термінологічного матеріялу". Самого ж І-го тому нема. Складений до останньої сторінки, він довгий час не міг вийти через матеріяльні причини, а згодом загинув зовсім у друкарні.

Фінансування Комісії від Міністерства Освіти й Міністерства Земельних Справ мало характер несистематичний, не кажучи вже про те, що одержувані на роботу суми, навіть у найменшій мірі не відповідали великим потребам доцільної організації праці. Комісія збирається на початку в невеличкім складі, але відразу починається швидке її організаційне зростання. Уся попередня термінологічна робота доводила потребу й неминучість її диференціяції за основними розділами науки. На початку 19 року працювали вже такі підкомісії: Зоологічна, Ботанічна, Геологічна, Метеорологічна, Антропологічна й Сільського Господарства.

Ішла класифікація матеріялу, скупченого в Науковім Товаристві. вироблено план роботи, складено інструкцію до укладання словників та до збирання народнього матеріялу. Поповняти свої збірки термінами й назвами з живої народньої мови Комісія розуміла як одно з основних завдань у справі створення доцільної термінологічної системи. Заходи Комісії що-до цього були чималі, але й тут, на жаль, доводиться зазначити, що наслідки були за тих часів мінімальні. З тисяч карток, розсіяних по Україні за 19 і 20 рік, не вернулося заповненої ні одної, окрім хіба зробленого силами деяких членів самої Комісії.

На довгий час доводилося всю роботу будувати на готовому вже матеріялі, вибраному з друкованих джерел. Термінологічні 17 надбання Галичини стали однією з підвалин роботи. Матеріяли Львівського Наукового Товариства, галицькі шкільні підручники, праці І. Верхратського та инших галицьких учених використано цілком. Розуміється, це не значить, що Термінологічна Комісія приймала, наосліп галицьку термінологію. Самі галицькі вчені й не думали про закінченість і досконалість своєї системи. Це виразно доводять слова д-ра Чайковського, відпоручника Львівського Наукового Т-ва, що його в перших днях своєї нової роботи мала нагоду привітати в себе Комісія: "На цім (термінологічнім) полі у нас багато робилося, але ми визнаємо, що термінологія, вироблена на галицькому ґрунті, має багато хиб. Просимо, отже, і нас прийняти до співробітництва в дальшій роботі вироблення української термінології. Ми мусимо працювати разом із вами".

Комісія вирішає тоді ж таки свої термінологічні проекти передавати на розгляд до Львівського Товариства і це до певної міри спричинилося до пожвавлення термінологічної роботи в Галичині.

Поволі Комісія концентрує коло себе роботу. Вона шукає звязків з иншими термінологічними організаціями. Чимало енергії витрачено на спроби звязатися з видавництвами й здійснити думку за редакцію термінології науково-популярних видань. Деякі видавництва приставали на це і навіть складали з Комісією умови, але й тут ми бачимо здебільшого тільки принципові вирішення. Усякі спроби перевести ці вирішення в життя розбивалися об непереможну стіну практичних, матеріяльних та инших труднощів.

Видатною подією в термінологічнім житті була організація в 19 році " Ортографічно-Термінологічної" (або "Правописно-Термінологічної") Комісії при І Відділі Української Академії Наук. Комісія ця поділялася на секції: Природничу, Технічну, Правничу й Ортографічну. З одного боку — створення Академічної Комісії було кроком до об'єднання термінологічних організацій, що Їх ще не охопило Наукове Товариство, з другого — це була переходова стадія до дальшого зосередження справи.

Праця в Технічній Секції нової Комісії тільки-но розпочиналася. Влітку 19 року відбулося кілька екскурсій на села ( Т. Секунда). Ці подорожі дали дуже цікавий і цінний матеріял. Налагоджувалася помалу робота в Секції Правничій, що збирала матсріяли до правничої термінології та до мови адміністративної взагалі.

Природньо, що з перших днів роботи повстало питання про об'єднання Комісії Академічної з Термінологічною Комісією Наукового Товариства, бо очевидна була рівнобіжність і завдань, і роботи, і перспектив. У червні 19 року Ортографічна Комісія визнала за бажане як-найскорше прилучення до неї Комісії Товариства, що повинна була увійти до складу її Природничої Секції. Зроблено перші кроки до об'єднання, але брак коштів і непевний матеріяльний стан самої Академії за Денікінщини не дали тоді довести справи до кінця. Термінологічна Комісія лишилася при Науковім Товаристві, користуючись тільки з випадкової допомоги Академії та з допомоги громадської. Фактично в Академічній Комісії була тільки штатна посада керівника Природничої Секції ( О. Яната). Будь-якої нової роботи тут не було. Вона, по-старому, вся зосереджувалася в Товаристві. 18

У 19 році Комісія працювала ще досить інтенсивно. До складу її входило вже близько 50 чоловіка. Цікаво, що вже тоді в Комісії виникає думка, що робота її не закінчується складанням словників, що з тимчасової Комісія повинна перетворитися на постійний "Термінологічний Інститут" при Укр. Наук. Товаристві з широкими завданнями — направляти процес розвитку української наукової мови. Але цікаво й те, як розходилися реальні можливості з планами. Зовнішня ситуація була вельми несприятлива й навіть загрожувала ліквідацією справи. Пояснення до "кошторису" Ортографічно-Термінологічної Комісії на 1920 рік доводиться складати ще російською мовою. Тут потрачено силу слів на те, щоб удесяте з'ясовувати потребу "разрешения вопроса с выработкой научной терминологии и научного языка - вообще", вдесяте доводити аксіому, що без такого "разрешения" "не может развиваться нормально и соответственно с духом народа ни украинская школа, ни наука", і навіть переконувати, що "было-бы совершенно излишним и вредным в государственных интересах прервать эту, уже вполне сорганизованную, роботу", що "материальные затраты, которые необходимы для продолжения роботы Комиссии, без сомнения, окупятся результатами ея".

Становище в молодій Академічній Комісії Природничої Секції, з її широкою організацією, було особливо прикре, і коли Секція внесла в кошторис на 20 рік суму, що її вважала вона за потрібний мінімум, Спільне Зібрання Академії прохання Секції відхилило, вбачаючи в ньому тенденцію до крайньої гіпертрофії, хоч якого саме характеру була ця гіпертрофія, добре видно з самого мотивовання ухвали: "Вважаючи на тяжкі матеріяльні обставини Української Держави, для всіх установ Академії вноситься в обрахунок не тая сума, яку бажалося б і яку треба було б витратити для плідної наукової праці в даній установі, але тільки-но найконечніший мінімум, без якого установа мусить умерти зовсім".

Цей документ може бути тепер яскравою ілюстрацією обставин наукової праці за тих часів узагалі.

Отже, в 20 році Термінологічна Комісія займає те саме непевне, двоїсте становище між Академією та Науковим Товариством. Не бажаючи зменшувати свої роботи. Комісія тільки формально звязана була з Комісією Академічною, лишаючись, як і раніше, при Товаристві. Фактично вона працювала більше як громадська установа, власними силами здобуваючи матеріяльні засоби, то як допомогу від громадських організацій, то як суми від продажу видань, як платню за редагування. Матеріяльна скрута була дуже тяжка. Бувало, що з співробітниками Комісія розплачувалася грушками та яблуками з садка при Науковому Товаристві (Трьохсвятительська, ч. 23). Цю платню співробітники виносили на базар і вимінювали на хліб. Приміщення Комісії не опалювали. Взагалі, обставини сприяли хіба анабіозові, але, не зважаючи ні на що, живчик життя ще якось бився: і Президія, і сливе всі Підкомісії працювали, подекуди намагаючись навіть поширювати свою роботу.

Із зміною організаційних форм самого Товариства і заснуванням при ньому Відділу Природничих Наук Термінологічна Комісія (з березня 20 року) існує як Термінологічна Комісія цього Відділу. Відповідно до структури Відділу вона доповнює свою організацію 19 ствоенням Медичної Підкомісії. Натомість Комісія припиняй свою бібліографічну роботу, ще в 18 році розпочату, і всі свої матеріяли, разом із бібліографічними статтями, наготованими до І тому "Матеріалів", передає до бібліографічної Комісії Товариства. Комісія в 20 році далі вибирає термінологічні матеріяли з друкованих джерел. На кінець року використано мало не тисячу джерел, і в картотеці Комісії икупчилося вже по-над 200 тисяч карток. Поширилася праця над редагуванням рукописів. Через Комісію, після мовної редакції Ол. Курило, пройшло чимало рукописів для "Книгоспілки", зредаговано сливе всі статті до "Вісника Природознавства" та до инших видань Прородничого Відділу Товариства, також до видань Сільськогосподарського Наукового Комітету України.

Чимало праці покладено на розгляд проектів і рецензій на окремі словники.

Того року пощастило видати тільки "Словника української ентомологічної номенклатури" Ір. Щоголева та й то з надмірними труднощами. Друкування "Геологічного Словника" П. Тутковського зупинилося на першому аркуші. Про долю І тому "Матеріялів" ми вже згадували. До нього залишалося надрукувати тільки обгортку, але, в звязку з націоналізацією поліграфічної справи, друкарню Наукового Товариства запечатано разом із готовими аркушами. Не зважаючи на всі заходи, ці аркуші так у друкарні й залишилися. Наприкінці року вийшов у світ "Російсько-український Медичний Словник" за редакцією д-ра М. Галина. Справу, розпочату заходами Медичної Секції Наукового Товариства, своїми силами закінчити не вдалося і словник вийшов як видання Київського Губерського Відділу Охорони Народнього Здоров'я.

Цей словник, не зважаючи на всю його цінність, не міг задовольнити гострої потреби в Медичній Термінології і його вихід був, до певної міри, навіть новим стимулом до організації дальшої роботи. На весні 20 року до складу Термінологічної Комісії ввійшла, яи Медична Підкомісія, одна з найстаріших термінологічних організацій, та комісія, що з передреволюційних іще часів працювала при Медичній Секції Наукового Товариства. Тоді ж приєднується до Комісії з усіма своїми матеріялами й Термінологічна Комісія Українського Товариства Ветеринарних Лікарів, і створюється окрема Підкомісія Ветеринарна.

Зима 20-21 року була особливо тяжка. Боротьба за існування часом відбирала всі сили. З Київа люди тікали на села, де був хліб. Утративши багатьох активних робітників раніше, Термінологічна Комісія зазнала тепер гострого знекровлення. Праця по багатьох підкомісіях припинилася, бо не було людей. Морально підтримана прихильним ставленням до своєї роботи тодішнього Наркома Освіти Гр. Гринька, Комісія безсила була боротися з голодом, холодом і навіть темнотою: в звіті Зоологічної й Математичної Підкомісії за лютий 21 року ми читаемо, що робота в Зоологічній Підкомісії "продовжується з великими труднощами", а в Математичній припинилася зовсім... "через брак світла".

Та не зважаючи ні на які стихійні перешкоди, не завмирала думка про дальшу організацію праці, і на весні 21 року, саме тоді, коли наукова работа сливе зійшла на нівець, ми маємо найвидатнішу подію в історії термінологічного життя. 20

Про об'єднання термінологічної роботи говорили з перших днів свого існування і Термінологічна Комісія Товариства, і Правописно-Термінологічна Комісія. В Академічній Комісії питання про обопільний звязок ставилося так само часто, як і в Товаристві. Справу вирішено тільки тоді, коли настав час злиття самого Наукового Товариства з Академією Наук. У питанні про об'єднання термінологічних установ "Угодова Комісія" Товариства й Академії вернулась, кінець-кінцем, до давньої думки Термінологічної Комісії, і 30 травня 1921 року Спільне Зібрання Академії затвердило умови об'єднання Товариства й Академії, за якими всі термінологічні установи обох інституцій зливалися в єдиний Інститут Української Наукової Мови Української Академії Наук.

1927. XII.

Київ

В і с н и к I У Н М, Випуск 1, С. 9-20. (1928).

---