Гладкий М. Інститут Української Наукової Мови ВУАН

М. ГЛАДКИЙ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ МОВИ ВУАН.

Року 1921, травня 30, Спільне Зібрання Всеукраїнської Академії Наук затвердило умови об'єднання Київського Наукового Товариства й Академії, за якими всі термінологічні установи обох цих інституцій зливалися в єдиний Інститут Української Наукової Мови.

Цю дату і слід уважати за початок організації ІУНМ, а разом і за початок систематичної роботи коло української наукової мови і термінології.

Спершу в осередку Інституту стоїть Природничий Відділ, що майже цілком зберігає традиції та налад праці колишньої Термінологічної Комісії Природничої Секції Київського Наукового Т-ва.

Далі, р. 1923, утворюється Сільсько-Господарський Відділ, що працює осібно при Сільсько-Господарському Комітеті України.

Року 1924 закладаються перші секції Соціяльно-Економічного та Мистецького Відділів, року 1925 організується Технічний Відділ і наприкінці цього року ІУНМ має вже 6 відділів: Природничий, Сільсько-Господарський, Технічний, Соціяльно-Економічний, Правничий та Мистецький.

Треба однак відзначити, що через непорозуміння, переважно організаційні, року 1926 розпався Мистецький Відділ і дві секції його, Музичну і Театральну, приєднано, до Соціяльно-Економічного Відділу, а третю Архітектурну до Відділу Технічного. З тих самих причин зовсім відокремився від ІУНМ Правничий Відділ і аж до останнього часу існував при III Відділі ВУАН, як ДПравниче-Термінологічна Комісія".

За голову Інституту від початку його існування був акад. А. Кримський. З штатних посад до> 1/IY 1926 року Інститут мав тільки одну штатного секретаря, цебто був суто громадською організацією з Загальними Зборами всіх співробітників на чолі, з виконавчим органом Радою Інституту, з виборною Президією і широкою автономією всіх Відділів.

Праця коло української термінології під цей час провадилася головно в межах попереднього надбання Наукового Т-ва. Виписувано новий лексичний матеріял з літературних джерел та розроблювано народню термінологію, що надходила до Інституту з провінції та від термінологічних гуртків.

Число членів ІУНМ було спочатку невеличке 1923 р. 50 душ і 1924 р. 90. Вищий науковий контроль належав Раді Інституту, що складалася з голів усіх Відділів, керівного персоналу та одного філолога Інституту.

За цей перший період видано 5 словників. 7

У другій половині 1925 року з'ясувалися фінансові перспективи Інституту, а року 1926, коли підписано умову з Державним Видавництвом України на виготування 34 термінологічних словників з різних галузів науки, ІУНМ дістає спочатку 6, а згодом 12 штатних посад, збільшує число членів до 263 (1926 р.) і навіть 277 (1927 рік) та брганізує з штатних співробітників, т. зв. Редакторат, що переймає на себе всі наукові и методологічні функції у дальшій термінологічній роботі Інституту.

Нова матеріяльна база була за стимул до енерґійної праці, а надзвичайне завдання розробити якнайшвидше наукову мову й термінологію для нагальних потреб, відроджуваної в добу велетенського піднесення соціяльно-громадського життя радянської України, національної культури, поставило Інститут перед рядом нових і вельми невідкладних проблем прикладної, а почасти й теоретичної лінівістики.

Науково-дослідча праця, зосереджена в Редактораті, згодом остільки ускладняється, що в січні 1927 року Редакторат виділяє Методологічну Комісію, як свій постійний робочий орган.

Методологічна Комісія розробляє питання методичної організації всієї словникової роботи ІУНМ.

Діставши більше число філологів Інститут зорганізовує в середині 1927 р. Філологічну Колеґію, що, почавши з розгляду окремих слів-термінів, поволі заходилася вивчати окремі мовні явища, пов'язані з практичними завданнями ІУНМ, а надто з питанням українського словотвору.

Року 1927 зорганізовано Арбітражну Комісію, щоб погодити розходження між двома словниками загального типу Природничим і Технічним. А з 1928 року Комісія ця функціонує вже, як постійний орган Редакторату, що має ліквідувати розбіжності в термінології всіх словників ІУНМ та запобігати цьому в дальшій роботі.

З Арбітражною Комісією поєднана Центральна Картотека, що за первісним пляном 1926 року мала бути картотекою всіх ухвалених термінів, але з технічних причин цього завдання виконати не довелося, і тому фактично це є картотека літературних джерел словників ІУНМ та виявлених розбіжностей.

У листопаді 1926 року засновано Бюро Народніх Термінологічних Матеріялів. Тепер Бюро має 300 кореспондентів та зібрало близько 25.000 карток.

За цей період Інститут видав 11 словників.

Восени 1928 року Історично-Філологічний Відділ ВУАН, з доручення Президії Академії, ухвалив перевести обслідування ІУНМ, щоб виявити організаційні та фінансові підвалини Інституту.

Наслідком цього позначено реорганізацію ІУНМ у такому напрямі: 1) ІУНМ, як науково-дослідча установа з тимчасовим практичним завданням великої ваги задовольнити термінологічні потреби молодої української науки і процесу українізації всіх ділянок громадсько-політичного життя, має в майбутньому перетворитися на постійну науково-дослідчу установу при ВУАН із завданнями прикладної лінівістики; 2) Відповідно до цього треба реорганізувати ІУНМ на основах нового статуту (1928 року) з ясніше визначеними правами та обов'язками провідного апарату, з сталішими штатами та 8 простішою структурою, цебто з розподілом на однотипні одиниці замість Відділів і Секцій; 3) Маючи завдання пляново організувати ту сферу культурної діяльности, що вивчати її має лінґвістика, як теоретична дисципліна, ІУНМ повинен звернути в своїй науково-дослідній роботі якнайбільшу увагу на збирання та оброблення народнього термінологічного матеріялу, працювати в щонайтіснішому контакті з "Комісією для складання словника живої мови ВУАН" та аналогічними установами Академії, і стати якнайближче до потреб українізації наукового, шкільного, громадсько-політичного життя України, нав'язавши потрібні стосунки з видавництвами, періодичними виданнями відповідного характеру, радянською пресою та організаціями типу Укрлікнеп; 4) За одне з найважніших і ближчих завдань ІУНМ треба визнати організацію широкої сітки членів-кореспондентів Бюра Народніх Термінологічних Матеріялів, відрядження своїх постійних робітників на спеціяльні експедиції по народню термінологію та, як вислід цього і всієї попередньої діяльности Інституту, упорядкування Загальної Інститутської Картотеки наукової української термінології та номенклятури, що має стати за матеріял та основу для укладання спільно з "Комісією словника живої мови" великого Тлумачного Словника Української Мови.

Отже, з кінця 1928 року і мало не цілий 1929 рік в ІУНМ відбувається глибока реорганізація. Ціла система наукової діяльности Інституту централізується в робочих органах Редакторату, що фактично стає Науковою Радою з вищими контрольними функціями в усій науковій роботі ІУНМ.

Уся фінансова справа остаточно переходить до відома Президії Інституту, що разом із штатним персоналом перестає бути виборною і підлягає вищим органам Академії.

Як наслідок цього Загальні Збори втрачають рацію існування, Відділи Інституту сами визнають за доцільніше припинити свою діяльність, а з тим перестає функціонувати й Рада Інституту, що складалася власне з голів Відділів.

Залишаються Секції ІУНМ — наукові лябораторії, що досліджують з фахового погляду відповідної наукової галузі нові матеріяли поточної словникової роботи.

Тепер Інститут має такі Секції:

а) Цикл Природничий.

1. Антропологічна.	7. Математична.
2. Астрономічна.	8. Медична.
3. Ботанічна.	9. Метеорологічна.
4. Географічна.	10. Фізична.
5. Геологічна.	11. Хемічна.
6. Зоологічна.

b)Цикл Сільсько-Господарський.

1. Ветеринарно-Зоотехнічна.	4. Технічна (с.-г. машинознавство та с.-г. будівництво).
2. Лісова.	5. Фітотехнічна.
3. Рільництва.

9

с) Цикл Індустріяльний.

1. Авто-авіо.	7. Мірничо-Гідротехнічна.
2. Будівельна.	8. Радіо.
3. Військової справи.	9. Технологічна.
4. Гірництва.	10. Фізкультури.
5. Електротехнічна.	11. Фото-Кіно.
6. Механічна.	12. Шляхів та мостів.

d)Цикл Соціяльно-Економічний.

1. Економічна.	7. Правнича.
2. Етнографічна.	8. Соціологічна.
3. Кооперативна	9. Театральна.
4. Малярська.	10. Філологічна.
5. Музична.	11. Філософська.
6. Педагогічно-Психологічна.

Під цей таки період реорганізації в Інституті зформовано, т. зв. Консультаційне Бюро, що має подавати відповіді і установам, і окремим особам на питання з обсягу наукової мови й термінології, задовольняючи тим потреби українізації.

Плянова Комісія, що спершу тільки періодично розглядала була кошториси ІУНМ, тепер, у зв'язку з реорганізаційними потребами, взялася до плянування цілої науково-дослідчої роботи Інституту, зокрема п'ятилітнього пляну, та перебрала на себе й контроль над поточною роботою коло словників.

Вельми поширила свою діяльність Бібліотека ІУНМ, що не тільки дістала від ДВУ та видавництва "Радянський Селянин" примірники всіх видань, але й нав'язала обмін виданнями з багатьма установами Союзу, зібравши близько 4 тисяч томів, поміж якими є цінні словники різними мовами.

За цей час Інститут здав до друку ряд нових своїх праць, а саме: Словник Ділової Мови, Економічний, Мірництва, Будівельний та Музичний.

Тільки завершивши свою реорганізацію, Інститут зможе розмежувати постійну науково-дослідчу працю коло наукової мови й термінології від тимчасового, хоч і вельми важного, завдання виготувати на замовлення ДВУ найпотрібніші термінологічні словники.

Дотеперішня термінологічна робота Інституту з різних причин не могла охопити всієї системи української наукової термінології. Ціла низка наукових галузів лишається ще нерозроблена: металюріія, цукроварство, морська й річна справа, авіяція, доморобство, спорт, художня промисловість, фітотехніка, географічна номенклятура, сільсько-господарське виробництво, технологія дерева й металу, кооперативна термінологія, бібліотекознавство, друкарська справа, кінематографія та інші ділянки дожидають іще роботи українського термінолога.

Крім того, усі видані досі словники це тільки проєкти, запропоновані від ІУНМ, що само собою потребують іще не абияких корективів.

У майбутній своїй діяльності ІУНМ, задовольняючи насамперед потреби сучасної наукової мови, в основу всієї наукової термінології повинен класти, по можливості, народню мову, цебто через Бюро Народніх Терм. Матеріялів зібрати з різних місць України, надто з промислових районів, усі, вживані там, народні назви та пов'язану з ними фразеологію. Широка організація 10 сітки кореспондентів, відповідний Інструктаж, а головне спеціяльні плянові експедиції допоможуть Інститутові взяти максимум з народньої мовної скарбниці і пустити цей капітал в обіг сучасної наукової мови.

Здобутий народній матеріял розробляють і відповідно клясифікують філологи Інституту, а тоді в Секціях ІУНМ його досліджують з фахового боку і готують до дальшої дослідницької праці.

Одночасно в Секціях фіксують і досліджують нові наукові поняття, що вже потребують словесної форми, збирають поточний термінологічний матеріял літературно-наукової продукції українською мовою, стежать за тим, як сприймає жива мова запропоновані проекти інститутських словників і публікують результати своїх досліджень, як матеріяли до майбутніх фахових словників тлумачного типу.

Реіулятором в усій мовно-термінологічній роботі ІУНМ має бути Центральна Картотека. Треба за всяку ціну дати раду з усім кількамільйоновим картковим матеріялом Інституту проаналізувати й упорядкувати його, з'ясувати, чого саме бракує в термінологічних надбаннях нашої мови, що треба перевірити й доповнити на підставі здобутих народніх матеріялів, куди слід звернути увагу мовнотворного процесу, опертого на закони українського словотвору, у чому треба тісніше зв'язатися з нашим виробництвом.

Рівнолежно з цим ІУНМ повинен дослідити термінологічні системи слов'янських і неслов'янських народів, і тісніше об'єднатися з відповідними мовними установами цілого Союзу Радянських Республік, де відбувається аналогічна робота коло термінології національних мов.

Тільки як наслідок усієї своєї науково-дослідчої праці ІУНМ має виготувати низку фахових словників тлумачного типу, що охопили б цілу систему української наукової термінології.

З окремих завдань, що стоять перед Інститутом, слід відзначити: 1) участь у складанні й редаіування фахових розділів Великої Української Енциклопедії, що вже прийшла на порядок денний нашого культурного життя, 2) розроблення матеріялу до повного тлумачного ДСловника чужих слів", уживаних в українській літературній мові, 3) виготовлення невеликих практичних словників для невідкладних потреб українізації, 4) збирання й систематизація матеріялів до лексикогеографії народньої термінології, вельми потрібної для масових популярних видань, обрахованих на певний етнографічний район, 5) докладне вивчення методології, лексикології й фразеології науково-популярних видань.

Цю останню проблему ніде ще не трактовано серйозно і конкретно, хоч відомо, що стара буржуазна культура відмежовувалася від широких мас неприступною формою абстрактного викладу і специфічного культурного жарґону, що був зрозумілий тільки одиницям, причетним до життя й інтересів вищих суспільних кляс.

Наша культурна революція має на меті перебудувати всю дотеперішню культуру людства, керуючись методою революційної матеріялістичної діялектики. Тим то сучасна наука мовознавства повинна допомогти пролетаріятові опанувати всі знання попередньої культури та критично, в інтересах соціялістичної перебудови всього суспільства, переробити все найважніше та найцінніше, що дала буржуазна наука.

Як вислід і конечна умова всієї своєї праці Інститут повинен мати змогу періодично видавати свій науково-популярний орган "Вісник ІУНМ", обрахований головно на тісний зв'язок усієї термінологічної роботи з широкими колами робітників на ниві української радянської культури.

10.ХІ. 29.

м. Київ.

---