Голоскевич Григорій

Українська мова. Енциклопедія

ГОЛОСКЕВИЧ Григорій Костянтинович (4.ХІ 1884, с. Супрунківці, тепер Кам'янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.  — 1935, м. Тобольськ, Росія) — укр. мовознавець. Закін. 1905 Кам'янець-Поділ. духовну семінарію, 1906 — 11 навч. в Петерб. ун-ті. До 1918 вчителював у Ризі, Петербурзі, Києві. Один із засновників вид-ва «Слово» в Києві (1917-20). З 1919 працював у ВУАН, з 1922 — співробітник Ін-ту укр. наук. мови ВУАН. Досліджував говірки Поділля, написав працю «Руська правопись зі словарцем» (1904), дав текстол. опис Євсевієвого Євангелія 1283 (1914), уклав «Український правописний словничок з короткими правилами правопису» (1914, 7-е вид. 1930). Один з укладачів «Російсько-українського словника» (1924-28). Видав «Короткі правила правопису. Словнички імен, географічних назв, назв різних установ» (1925). В 1929 заарештований як «член СВУ» і засуджений на 5 років ув'язнення, яке відбував спочатку в Ярославлі, потім у Тобольську, де покінчив життя самогубством. Реабілітований 1989.

З.Т. Франко