Генеральний Секретаріат УЦР-УНР

ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ– УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ — найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади в Україні з 15(28).6.1917 до 9(22).1.1918; Уряд України. Створений на закритому засланні Малої Ради 15(28).6.1917. Складався з 8 генеральних секретарів і генерального писаря. Головою Г.С. і генеральним секретарем внутрішніх справ було обрано В. Винниченка. До складу Г.С. також входили: П. Христюк (УПСР) — генеральний писар, генеральні секретарі: військових справ — С. Петлюра (УСДРП), фінансів — Х. Барановський (безпартійний), земельних справ — Б. Мартос (УСДРП), судових справ — В. Садовський (УСДРП), продовольчих справ — М. Стасюк (УПСР), народної освіти І. Стешенко (УСДРП ), міжнаціональних справ — С. Єфремов (УПСФ). 26(9)7.1917 В. Винниченко оголосив декларацію, в якій Г.С. проголошувався крайовим органом влади і окреслювались основні завдання його діяльності. Внаслідок переговорів у липні 1917 між Українською Центральною Радою і Тимчасовим урядом Г.С був визнаний органом державної влади в Україні, склад якого мав визначатися УЦР спільно з всеросійським урядом. 14(27)7.1917 В. Винниченко сформував новий склад уряду, до якого входили: голова і генеральний секретар внутрішніх справ — В. Винниченко, генеральний писар — П. Христюк, генеральний секретар земельних справ — Б. Мартос, генеральний секретар фінансових справ Х. Барановський, генеральний секретар військових справ — С. Петлюра, генеральний секретар народної освіти — І. Стешенко, генеральний секретар шляхів — В. Голубович(УПСР), генеральний секретар пошт і телеграфу — О. Зарубін (рос. есер), генеральний секретар судових справ — В. Садовський, генеральний секретар продовольчих справ — М. Стасюк, генеральний секретар державного контролю (державний контролер) — М. Рафес (БУНД), генеральний секретар міжнаціональних справ — О. Шульгин (УПСР). Товаришами генерального секретаря міжнаціональних справ було обрано М. 3ільберфарба (Єврейська Об'єднана Соціалістична Партія) та В. Міцкевича (Польський Демократичний Централ). Статс-секретарем в справах України при Тимчасовому уряді призначено П. Стебницького (УПСФ). 16(29).7.1917 УЦР ухвалила «Статут вищого Управління Україною» («Статут Генерального Секретаріату»), який проголошував Г.С. найвищим крайовим виконавчим органом, визначав його структуру і функції. Однак, стурбований розгортанням державотворчих процесів в Україні, російський уряд не затвердив «Статуту Генерального Секретаріату», видав «Тимчасову інструкцію для Генерального Секретаріату» а 4(17).8.1917. «Інструкція» значно обмежувала автономні права України: Г.С. мав стати органом Тимчасового уряду і фактично не одержував виконавчих функцій; Г.С. обмежувався до семи генеральних секретарів; дії українського уряду могли поширюватися тільки на 5 губерній — Київську, Волинську, Подільську, Полтавську і Чернігівську. 9(22).8.1917 після довгих і бурхливих дебатів УЦР взяла до вдома інструкцію й 21.8.(3.9.)1917 затвердила Г.С. у наступному складі: голова і генеральний секретар внутрішніх справ — В. Винниченко, генеральний секретар фінансів — М. Туган-Барановський (УПСР), генеральний секретар земельних справ — М. Савченко-Більський (УПСР), генеральний секретар народної освіти — І. Стешенко, генеральний секретар міжнародних справ — О. Шульгин (товариші — М. Зільберфарб і В. Міцкевич), генеральний писар — О. Лотоцький (УПСФ), генеральний контролер — О. Зарубін, комісар України при Тимчасовому уряді — П. Стебницький. Більшовицький переворот і повалення Тимчасового уряду в Росії у жовтні 1917 зумовили перехід всієї повноти влади в Україні до УЦР і Г.С. 30.10.(12.11.)1917 Центральна Рада ухвалила доповнити склад Г.С. і призначили таких нових генеральних секретарів: військових справ — С. Петлюра, продовольчих справ — М. Ковалевський (УПСР), торгівлі і промисловості — В. Голубович, юстиції — М. Ткаченко (УСДРП), шляхів — В. Єщенко, пошти і телеграфу — С. Зарубін, праці — М. Порш (УСДРП). Крім того, було призначено третього товариша генерального секретаря з міжнаціональних справ Д. Одинця . Після проголошення 7(20).11.1917 Української Народної Республіки в Г.С. відбулися деякі зміни. В серед. листопада подали у виставку М. Савченко-Більський, О. Зарубін, О. Шульгин, згодом — М. Туган-Барановський і О. Лотоцький. На поч. січня 1918 до складу Г.С. входили: голова і генеральний секретар внутрішніх справ В. Винниченко, генеральні секретарі: військових справ і праці — М. Порш, судових справ — М. Ткаченко, морських справ — Д. Антонович, продовольчих справ — М. Ковалевський, пошт і телеграфу — М. Шаповал (УПСР), торгівлі і промисловості — В. Голубович, земельних справ — Б. Зарудний, шляхів — В. Єщенко, освіти — І. Стешенко, великоруських справ — Д. Одинець, жидівських (єврейських) справ — М. Зільберфарб, польських справ — В. Мiцкевич, генеральний контролер — О. Золотарьов, виконуючий обов'язки генерального секретаря фінансів — В. Мазуренко, виконуючий обов'язки генерального писаря — І. Мірний. 9(22).1.1918. Українська Центральна Рада IV Універсалом (див.Універсали УЦР) проголосила УНР незалежною і самостійною державою. Цей універсал перейменував Г.С. в Раду Народних Міністрів УНР. В 1917-18 видавався «Вісник Генерального Секретаріату України» (згодом — «Вісник Генерального Секретаріату УНР»).

С. Панькова (Київ)